Старiсть

               
Старість під ранок прийшла,
Коли сонечко ще тільки думало зійти,
Вона з собою неміч привела
Через життеву ниву і дроти.
А думалось; під вечір старість появляється,
А тут дивися – на порозі дня,
Чи кликали її – ні в кого не питається,
Прийшла, сказала; злазь з коня!
І все – її не заперечиш,
вона госсподарка, прийшов її, незваний, строк,
Ще сонце не зійшло, а на душі вже вечір
І пізно вже летіти до зірок.
Але миритися з цим серце ще не хоче,
Бо їй лиш покорися і все – пропав,
Нехай собі під ніс там щось буркочить,
Нехай підказує, щоб лавку цілував.
Нехай болячки шле – така у неї вдача,
Та тільки сили є, коритися не смій,
Роки летять – прийшла вона ледача,
Хоч, кажуть, мудрість є у ней.

18.10.06          Нарва.


Рецензии