Зламана душа
Ти знову борешся з собою,
Щоб встати гідно проти зла,
Потрібно кожен день латати,
Душевні рани.
Але на зламаній душі,
Лиш холоднеча,
Тривога обіймає плечі,
І мучить подихом тяжким.
Як кригу з серця розтопити,
Коли приречений завжди
На дні тонути?
Але із свічкою в руці,
Ти палиш тільки власне тіло.
Від гріху зламана душа,
І тільки віра припиняє крики,
Дає надію у пітьмі,
Коли залишилось недовго,
Ступати по сухій землі.
Зламана душа
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111112006870
Свидетельство о публикации №111112006870
Рецензии
