Ти танцювала із останніх сил,
Вся у червоному, як виклик долі.
Під супровід грози й дощових крил
Лилися рухи, змінюючи ролі.
Збирався люд, довкола все пеклО,
І небо й сукня, і німіли пальці,
Їх очі різали, як ріже ступні – скло,
Ти ж вишивала танець свій на п'яльцях.
Горіла ніч, розпалена дощем,
Ти задихалась від людського диму,
Ця інквізиція так пахне мигдалем
Твого ще не розмазаного гриму.
Останні па, так близько божевілля
І кровоточать рани в метушні -
Спалити заживо себе, як бадилиння
Емоціями згірклої душі.
Танець
© Copyright: Елена Славинская, 2011
Свидетельство о публикации №111112005324
Свидетельство о публикации №111112005324
Рецензии
Дуже близьке... В мене є майже такий вірш))
Подобається мені Ваша поезія, Олено.
з пов.,
Брия-Натали 28.11.2011 16:31 • Заявить о нарушении
Подобається мені Ваша поезія, Олено.
з пов.,
Брия-Натали 28.11.2011 16:31 • Заявить о нарушении
Наталі, а який саме вірш? Цікаво почитати:)
Дякую за відгук!
Елена Славинская 28.11.2011 18:37 Заявить о нарушении
Дякую за відгук!
Елена Славинская 28.11.2011 18:37 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.