вставай
вже для нас нагріваються північні зорі
вже закипає чайник
співає свої пісні
одягай пошвидше свої неземні простори
я так хотіла
кохати тебе навесні
вставай
змивай з себе нічні відбитки
стрибай по балконам і ледь ледь помітним дахам
чіпляючи душу
на білі на чорному нитки
не бачачи хмар висячи в невагомості там
вставай
забирай мої руки з собою
тіло ще нехай остигає вві сні
я здавалась в полони без бою
коли ми залишались одні
вставай
я накину на себе простирадла
брудні
закриватиму очі на все щоби ти не
вдіяв
як же шкода не бачити їх уві сні
ти ж бо теж про них часто
мріяв
вставай
© Copyright: Аня Бабичева, 2011
Свидетельство о публикации №111111805278
Свидетельство о публикации №111111805278
Рецензии