В золотi фарб...

Листя, як одяг, дерева скидають
І поринають в мрійливі бажання,
Ласки грайливого вітра чекають,
Перед зимовими снами прощання…

В золоті фарб соромлива чарівність...
Як восени відчайдушна природа!
Сонечко знов присягає на вірність,
Але чекає дерева негода…

Літо примарне - загублене свято,
Зниклим в тумані чаклунством здається.
В вікна обмерзлі гілки винувато
Стукають боляче, майже до серця…



...

 (Из отзыва на этот стих -
  "- Треба ж так - і задом наперед читаються, не втрачаючи закладеного змислу!!!!
У мене чомусь сторінка так довго завантажувалась і знизу до верхи. Тому я перший раз і прочитав задом наперед. А коли прочитав уже, як воно потрібно, то і сам для себе зробив відкриття. Я б на Вашому місці обидва варіанти помістив поряд, щоб і другі читачі змогли ним насалодитися і зверху вниз, і знизу до гори. )))) ")


Стукають боляче, майже до серця
В вікна обмерзлі гілки винувато.
Зниклим в тумані чаклунством здається
Літо примарне - загублене свято.

Але чекає дерева негода -
Сонечко знов присягає на вірність.
Як восени відчайдушна природа!
В золоті фарб соромлива чарівність...

Перед зимовими снами прощання
Ласки грайливого вітра чекають,
І поринають в мрійливі бажання,
Листя, як одяг, дерева скидають...





...))