Украiна

Україна

Тебе топили у крові
І воском заливали білі груди,
Схиляли, били за добро,
Яке несла ти за собою
І ти витримувала біль,
І згодом зовсім почорніла
Від гірких і тривожних сліз,
І опіки знести не в силі
Рубцями зідрана спина.
Де зазираючи як ниєш
Ніхто копійки не подасть
Весь час ридаючи у ранах
Ти тягнеш на спині свій хрест.
І у тобі гниє століття
Не в змозі жити в кайданах,
Де є і воля, і прощення,
І слава, віра і любов,
Лише немає справедливості
І слова мужнього твого,
Яке б зламало вражі спини
У відповідь страшних погроз.
Але сьогодні не таке століття,
Де прославляють чарівну красу
І слово, яке в поті бите
Чужим народом нізащо.
Це гірка плата за любов,
За доброту і за відважність,
Якщо ховаючи батьки
Своїх синів роками п'ють,
Де навіть вбивство є прозрінням,
Очищенням від гірких ран.
Хіба ми бачимо себе такими
І осторонь від щастя йдемо,
Хіба ми зможемо любити,
Якщо вбиваємо святе?
Лише земля твоя родюча
Дає мені таке тепло,
Яким століття грітись, грітись,
Де по весні заграє світ,
Щоб оживити твоє тіло
До ніг сплестися у вінок
І поводі до раю линути.
Де буде завжди лиш тепло
І гарна усмішка прекрасна
Серед підчищених садів
І плідних урожаїв.
І цю красу топтали вік
Кіньми, слізьми на серці витанцьовували,
Аж доки в тілі надломилась
Страшна і болісна пора війни і зради.
А голод скільки душ забрав
У мирний час, де ж був поет?
Але і той загнив під натиском системи.
Кого тепер ми прославляємо
І в що ми віримо тепер,
Де завжди злодію дорога,
Правдивим ніж у бік і все?
Це є прозріння, віра в Господа,
А може це лиш прикриття,
Де злий антихрист на кістках
Будує іншу справедливість?
Де ж буде нація тоді,
Коли з дитинства нас повчають
Хилитись кожному до ніг,
Щоб затулити телебаченням
Доволі страшний світ?
І ти кульгаєш зла, спустошена,
Обідрана, голодна і сліпа
Із мертвою дитиною загорнутою
Так ниє, плаче вся душа,
Тремтить і вдень, і в ніч
На небо дивиться,
Як хмари все пливуть у далечінь,
Аж тільки в це тобі не віриться,
Як постаріла ти за вік,
І на чолі від сліз пролитих
Закам'яніла вся краса,
Жорстока стала з недовірою,
Бо всі штовхають і кричать
На немічне побите тіло,
Що доживає свій кінець.