Зоряний снiг

Рецензия на «У жовто - малинових сутiнках падае снiг» (Людмила Юферова)

Так в Небі сплелися шляхи зоресвітні,
Щоб знову в малинових сутінках сніг
На плечі твої та на руки тендітні
Гарний і чистий, і зоряний ліг...

І поглядом ніжним з далекої далі
Хтось палко обійме замерзлу в вікні
Тебе, що з волоссям срібної сталі
І з серцем любові, як в сні...

Кохання палке, та сніг не розтопить,
І взимку не квітне розмай.
І шибка холодная чоло зхолодить,
Та все ж, ти на щастя чекай.

Хай буде зима вже нелихая-тиха,
В малинових сутінках знов впаде сніг...
І вітром у шибку постукає зтиха
Хто з Неба Землі торкнутися зміг...

...чекай...

...він в дотику снігу рожево-іскристий
і в подиху вітру, що взимку не студить...
...і він, бач, на Небі, сяючий-чистий,
то значить, він сильно так любить...

...знай...

...сніжинки розтануть в струмках по весні,
а вітер у шибку та зорі в долоні,
та ті, вже забуті тобою пісні
хай будуть назавжди в душевному лоні!
...і теплі дощі проллються рясні...

...тремтить у куточку ока сніжинка,
ось скотиться зараз сльозою гіркою...
...у кожного з нас не одна ще стежинка
й на кожній хай буде щастя рікою!!!