Дивлюсь у вічі - завмираю,
Я в них пропала на віки,
Там сонце сходить і сідає,
Про них - усі мої думки.
Цілую дужі, мужні руки,
Воллоссям з них стираю біль,
У них - мої гаї та луки,
Де щастя сяє звідусіль.
Хто ти? Реальність чи омана?
А може... мій мрійливий сон?
Ким би не був! Не йди, благаю,
Бо ллюсь з тобою в унісон.
Тепер не дві душі - єдина,
Один нам всесвіт весь на двох,
Одні в нас віра, дух, країна -
Бескрайня й вічна в нас любов.
Дивлюсь у вiчi...
© Copyright: Инна Бунина, 2011
Свидетельство о публикации №111111404163
Свидетельство о публикации №111111404163
Рецензии
Чудово читається! по-справжньому мовою володієш! ще дозволь пораду маленьку : заголовок до вірша СПОДОБАЛОСЬ
Александр Воскобойник 01.12.2011 14:39 • Заявить о нарушении
Александр Воскобойник 01.12.2011 14:39 • Заявить о нарушении
