Бабуленька

Лина Костенко.

Старесенька, іде по тій дорозі.
Як завжди. Як недавно. Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здоров'я, де тепер воно?

І знов іде... Зникає за деревами. ..
Світанок стежку снігом притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе! Даремно.

Горить ліхтар - ніхто не погасив.
Моя бабусю, старша моя мамо!
Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!

Якими я тобі скажу словами,
Що ти в мені повік не одболиш!
Земля без тебе ні стебла не вродить,
і молоді ума не добіжать!

Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,
і насіння у вузликах лежать!
Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни,
А ті казки, те слово, ті сади,

І так по крихті, крихті Україна
іде з тобою, Боже мій, куди?!

Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!
Ще й час є в тебе, пізно, але є ж!
Зверни додому з білої доріжки,
Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?

Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.
Тоді був травень, а тепер зима.
Зайшла б, чи що, хоч сльози втерла.

А то пішла, й нема тебе, й нема...



перевод с украинского Людмилы Коломоец


Бабуленька , идет по той дороге.
Как раньше . Как недавно. Как давно.
Остановилась. Заболели  ноги.
 здоровье было , где теперь оно ?

И вновь идет ... Исчезнет за кустами. ..
Рассвет ей тропку снегом притрусил .
Куда  идешь ? Я ждать тебя устала!
Горит фонарь - никто не погасил .

Бабуленька…Была мне старшей мамой!
И след, и тень,и образ забрала.
Какими рассказать тебе словами:
во мне навек ты болью проросла.

Земля ведь без тебя родить не будет,
Кто даст ума тем молодым росткам?
Куда идёшь? Твоя наливка бродит
И семена лежат по узелкам!

Ну , космос , ну , компьютер , нано  ныне ,
А где те сказки , слово , в тех садах ,
И так по крошке , малой Украина
идет с тобою , Боже мой , куда ?

Хотя оглянись ! Побудь еще  немного !
Еще  есть время  , поздно ,только - всё ж  !
Домой вернись с заснеженной дороги ,
Вот наш порог , иль ты не узнаешь ?

Ты не зашла. Сказали – умерла ты.
Зашла бы, что ли?  Слёзы утереть…
Тогда цвёл май, теперь февраль лохматый...
Мы ждём… 
          Ушла в ненастья круговерть…