врешті решт
забувай те про що ми думали наодинці
дерева вже ніколи не згадають наші слова
що ми говорили сидячи під ними
і дякую вам легкі хвилі, що забули вираз мого обличчя
коли я повернусь із провінції
я буду інша, ти точно мене не впізнаєш
наготуєш млинців
а я розкажу тобі про що була притча
про яку почула навесні
врешті решт
всі наші мрії збудуться
ти станеш власником ресторану й дуже багатим
я буду брати інтерв*ю у відомих людей
та писати. писати. писати.
врешті решт
всі наші гріхи простяться
підеш у цервку та перехрестившись
приймеш причастя
а буду потрохи вмирати
від щастя
від щастя
від
щастя
щастя
© Copyright: Аня Бабичева, 2011
Свидетельство о публикации №111111200216
Свидетельство о публикации №111111200216
Рецензии