Як гірко каються сини,
Що часто неньку не жаліли,
Не помічали сивини,
Не бачили, як тануть сили...
Текли роки і плинув час,
Переплітались щастя й горе.
Від неуваги кожен раз
Страждало серце її хворе...
Коли б змогла, то віддала
Їм власне серце на долоні.
Заради них вона жила
Й життя їй вибілило скроні.
А очі - ніжні і сумні,
Й пересторога в кожнім русі...
Зринають в пам'яті ті дні,
Коли не слухались матусі.
Як гірко каються сини,
Коли вже матінки не стане...
І сняться їм тривожні сни,
Й тривога будить на світанні.
жовтень, 2011
Як гiрко каються сини...
© Copyright: Анна Корниенко, 2011
Свидетельство о публикации №111111107052
Свидетельство о публикации №111111107052
Рецензии
Спасибо тебе, Вадим, что не забываешь! И за пожелания - вдвойне...
Анна Корниенко 22.11.2011 20:10 Заявить о нарушении
Анна Корниенко 22.11.2011 20:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.