Листя жовте над землею пролітає,
щось вмить у серці завмирає.
Болем стискає душу,
про тебе згадати я мушу.
Навіщо ти знову мене тривожиш?
Навіщо ти знову мене болиш?
А я так хотіла жити і кохати.
Хотіла над землею,отим листям жовтим літати.
А ти як завжди все зламав,
та мрію нездійснену мою собі украв.
О,як боляче мені
горіти самій у вогні.
Та знову всередині,ніби все відмирає.
Можливо це любов?
Але нічого не залишилося знов.
Ах як же важко згадати про той біль.
А ти навіть тепер і не мрій.
Я все ж більше не твоя
і взагалі вже нічия.
Ах як же тяжко коли це листя падає,
і про минуле мені нагадує.
Та серце навіть уже нічого не бажає,
в0н0 вже й не літає...
Стиснув його ти в своїх руках,
і непомітно для себе ти його зламав.
А ти,навіть,цього й не знав.
А ти нав ть цього й не знав...
© Copyright: Татьяна Дерлюк, 2011
Свидетельство о публикации №111110909854
Свидетельство о публикации №111110909854
Рецензии