Йду по слідам твоїм… Навколо спека.
Куди не глянь – пісок: іще далеко.
Ти марево, вуста вбиває спрага.
Мені б втекти, та ти – зворотна тяга.
Куди ведеш? Не хочу. Вже осліпла.
Горить усе – а я не бачу світла.
Переді мною ти – очима маниш,
І поцілунком гоїш мої рани.
Солоні сльози висохли – не плачу.
Ти марево, фальшивий: знаю, бачу.
Фальшиві мрії засліпили очі.
У снах моїх один лиш ти щоночі.
Ніде нема води і важко дихать.
Твій голос вдалині десь кличе тихо.
Пісок омитий барвами світанку…
Прокинулась. Ще тільки шоста ранку…
Спека
© Copyright: Кара Куртова, 2011
Свидетельство о публикации №111110900954
Свидетельство о публикации №111110900954
Рецензии
ОЧЕНЬ КРАСИВОЕ И ПРИЯТНОЕ СТИХОТВОРЕНИЕ! СПАСИБО ВАМ!
Тихонова Ярослава-Любовь Вячесла 15.01.2012 16:04 • Заявить о нарушении
Тихонова Ярослава-Любовь Вячесла 15.01.2012 16:04 • Заявить о нарушении