Дивна полiтика або закони ледарiв

Дивна політика (або закони ледарів)

Народом править насолода,
Безмежна, люта колотнеча,
Де між ударом, похвалою,
Немає відчаю ні грами.
Лише впровадження закону,
Який формує безголових
Доволі впевнених в собі
І вічно кволих.
Щоб засідати в управлінні,
Де за маєток і за гроші
Іде уперта боротьба,
Закони ледарів впровадити
Для більш зажерливих людей.
Підвищити ціни на житло,
На світло, воду на усе.
І прославляти день у день
Якесь опудало у змові.
І страшно думати проте,
Яке майбутнє нас чекає,
Де кров зливається безвинна.
Хто вам сказав, що ми голодні,
Що ми пропили власний сад
І оголили свої груди,
Що в нас немає почуттів,
Що в нас холодне серце?
Це ми себе втопили,
Дітей прилюдно задурили
І озираючись ридаємо,
Що не керуємо собою,
Коли копійки випадають
І все навкруг живе вмирає.
Так жити страшно серед раю
Своїх прихованих проблем,
Неначе сліпо обертаючись
Ми у душі побитій ниємо
І завжди віримо в прощення.
Страшна ціна за крихту жалості і плачу,
Бідняцьких сліз не змити вік,
Гірка молитва не зітре
Ту ненависть, що у серці
За вік проведений в лахмітті.
Ми так чекали обіцянок,
Терпіли сльози і образи,
Ми як химери, обірванці
Ми славні, славні голодранці
Із хижим подивом на світ,
Весь час з образою на серці
Рахуємо пекельну біль.
Схиливши голову донизу
Не бий, не бий, не бий мене в обличчя,
Прошу не смійся, не стрибай
І не шукай другої слави,
Країни, поля і душі такої світлої.
Але із болем на душі,
Ти не знайдеш на білім світі
Родину, що чужу дитину
Сприймають як свою.
Як тяжко бачити насилля
І бути осторонь від щастя,
І жити вічно у пітьмі.