Дерев'яні діти
Їх вирізають із дитинства
І топлять бідні матері,
Щоб відігріти власне серце
Від вічних оплесків брехні,
Де переважно рій комах
Сміється ранам на душі.
Лише дивися у криницю,
Хто булькотить в розбитім шлункові
І грає нашими кістками,
Весь час глузуючи із мене,
Що я похмурий і німий?
З якого шиють зле опудало,
Що помирає на хресті.
Ти хочеш зазирнути в тіло,
Яке порубане в душі
І стиснуте мотузкою на дні?
Дерев янi дiти
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111110908835
Свидетельство о публикации №111110908835
Рецензии
