;Ти ніби осінь вповні,
Така красива і така сумна,
Ти відсторонена від світу зовні,
Всередині ж настільки рідна і така моя...
Я чув, про тебе плакав вітер,
Та роздирав своїми пазурами душу,
Поводимось, їй Богу, ну як діти,
Тебе любив, тебе люблю, тебе любити мушу.
Я чув, про тебе плакали старі двори,
І шаруділи десь осінніми сльозами,
Їх душі загубились серед темноти,
Їх душі теж кохають дівчину...
Та тихо...Це лише між нами...
Вона...
© Copyright: Ляшенко Ксения, 2011
Свидетельство о публикации №111110903646
Свидетельство о публикации №111110903646
Рецензии
