Подяка

Я щiро дякую тобi,
За те, що зараз не зi мною,
Що мрiя, зважена весною,
Тодi розтанула в водi...
Тож,щiро дякую тобi,
Бо навiть думки навiженi
Ти не сприймав, лишив скаженi
Примари марити в бiдi.
Насправдi дякую тобi,
Що,безсумнiвно, навiть досi
Ти згадуєш чарiвну осiнь
Та першi краплi на водi
Вiд сльоз, коли казала "досить"...

В останнэ дякую тобi...


Рецензии