Ольга Верн Письмо

http://www.stihi.ru/2010/11/20/1036


Ольга Верн
Письмо
  Когда ты ляжешь на кровать,
 Чтоб там удобней было плакать,
 Я так хочу тебе отдать –
 Пузырь, соломинку и лапоть.
 Ничем не радуется друг
 И сохнет долька апельсина,
 И раздражает громкий звук,
 И тишина невыносима.
 Тогда я просто промолчу,
 Как будто нет меня в помине,
 Расправлю твой намокший чуб
 На фоне лба. Посередине.
 Ты можешь дальше продолжать
 Болеть, стонать и громко охать,
 Но если лягу я в кровать,
 Мне тоже станет очень плохо.
 Я буду жить наоборот,
 И для тебя писать каляки.
 Как трудно лапой взять перо!..
 Но я попробую…

 Собака.


Лист.

Коли у ліжко  ляжеш  ти
Шоб там собі поплакать
Тобі я рад усе віддати
Пузирь, соломинку і лапоть.
Нічому не радіє друг
І долька апельсину сохне
Й гучний дратує  дуже  звук
І тиша ця непереносна.
Тоді я просто промовчу
Немов мене нема й в помині
Погладжу твій промоклий чуб
На лобику. Посередині.
Продовжувати  можеш ти -
Хворіть, стогнати безугавно
 Не можу в ліжко я лягти
 Бо буде і мені погано.
 Я буду жити - навпаки,
 Й для тебе напишу каляки
 Та в лапі не лежить перо…
 Але попробую…
                Собака.


Рецензии