Гнилий
Відсутня шкіра на тобі
Тягнулася липкою масою,
Що відділялась від кісток,
Тримаючи легені в тілі.
Аж доки череп побілів,
Обличчя сумом наповнялось,
Ти впав додолу і відкрив,
Душевну, невгамовну рану.
Хапаючи гарячий слиз,
Ти із безодні підіймався,
Земля сприймала сум і біль,
Ховаючи побиті груди.
Гнилий
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111110401276
Свидетельство о публикации №111110401276
Рецензии
