***

Я думаю, що це якесь прокляття, -
Подібного не знали у роду.
Фату одягну й біле плаття
І заміж за нелюбого піду.
А любий буде з іншою стояти
Перед святим церковним вівтарем.
І їй обіцянку буде давати,
Й благословен буде отцем.
І з жінкою вже вийде з церкви.
І жінку поведе в свій дім.
Надії всі мої померкли.
Кінець фантазіям усім.
Холодне "Так", мертвий цілунок.
На зло собі уже заміжня.
Весільна ніч - огидний трунок.
Нелюбого я жінка ніжна.
А любий мій живе щасливо,
Бо поруч - любляча дружина.
Їх небо вже благословило -
Вона родила йому сина.
І кожний день для них є святом.
І кожна ніч - небесним раєм.
Вже й дочка кличе його "татом",
І жінці шепче він:"Кохаю!"
А в мене щастя не прижилось.
Заглядало лиш кілька раз.
Даремно серденько молилось -
уперто те минало нас.
Щодня вдягала щастя маску
І піднімала посмішку з землі.
Й питала Господа:" За яку "ласку",
Зустрівся ти мені в житті?"