Прийшов той час, коли стосунки,
Розбилися, як дорогий кришталь.
В коробку заховаю подарунки,
А разом з ними і печаль.
Тебе я намагалась уникати,
Та душу стримати не в силах.
Хотіла злитись й проклинати,
Та серце все тобі простило.
Простило сльози, біль, зневагу.
За що? Й сама не розумію.
Завдав життю моєму краху,
Та довго злитись я не вмію.
З. О. В
© Copyright: Валентина Валигурская, 2011
Свидетельство о публикации №111110100745
Свидетельство о публикации №111110100745
Рецензии