Трохи...

Трохи ніжності, жарко до болю,
Легка усмішка, як в серце ніж.
Ми далекі і вільні з тобою
По дорозі йдемо босоніж.
Ми байдужі, нічого не треба,
Мозок сповнений диких думок.
Але сила, що тягне до тебе,
Наче долі текучий струмок.
Я поводжу себе обережно,
Ніби й думки не маю про те,
Що до тебе так беззастережно,
Мене стежка вузенька веде.
Так замислено погляд відвожу,
Ніби світ, що навколо, пропав.
Ніби зорі в очах насторожі
Бережуть світлу мрію із барв.
Крадькома ти поглянеш на мене,
Легкий дотик, немов мимохідь.
Так далеко вже літо зелене,
Коли думка легенька летить.
Я байдужа, мов скеля крем’яна,
Я холодна, студена вода.
І та стежка, що тягне і манить,
Вже давно бур’яном заросла.


Рецензии