Ой місяцю, світи мені у вікна
Вже вечір, і згорає вишень цвіт.
До всього звикла, і до цього звикну,
Аби лише не зникнув його слід.
Ой вишенько, скажи, як далі жити?
Як до сестри, до тебе притулюсь.
І тут, щоб його серденько зустріти,
На білокрилу пташку обернусь.
Пройде зима, я буду далі жити.
Я буду сильною, я стану на крило.
Моє кохання часом не убити,
Бо воно міцно в серці проросло.
Ой, мiсяцю
© Copyright: Екатерина Ефименко, 2011
Свидетельство о публикации №111103000203
Свидетельство о публикации №111103000203
Рецензии
