не досить

Вітри плакали в склі вишневих вітрин.
Починалася  перша осінь.
Найгарніша із дивних жовтневих світлин
Не існує ще й досі.
Листя змило водою невідомою
Всі пісні  потонули в них.
Небо вкрило гіркою полиновою втомою.
Я таких ще не знала гірких...
Вітри крізь тонке марево ,крізь прозору шкіру.
Крізь накинуту шаль павутин.
Я забула ключі,не закрила квартиру.
Не вертаються,чорт би з ним!
На руках мов наручники,на горлі мереживо.
Тож мабуть ще не до...не  досить.
Я розплакалась...
Плачем гірким безмежно.
І сльозами наповнилась осінь.


Рецензии