Гвіздок у спину
Гвіздок у спину забивають,
А потім дивляться живий,
Замало єдиного удару,
Щоб з ніг звалити металеве тіло
Потрібний вірний і рішучий крок,
Ножем не впоратись одним
У попелищі на камінні,
Бажаю зустрічі з тобою,
Щоб подивитися у вічі,
Які бояться власної тіні
Від кулі мало, хто утік,
А я не раз відчув її у власнім тілі
І навіть більше витягав
Гвіздок із власної душі,
Прикритий вічним зазіханням
До тіла навіть, до душі,
Я чую, бачу, хто такі
І чітко вирізняю очі,
Які сміються наді мною,
Повір мій друже із багна нелегко підійматись,
Докори чути за спиною,
Як душам душно в мертвих стінах,
Де відбивається мій гнів
Серед сліпого покоління.
Гвiздок у спину
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111102800764
Свидетельство о публикации №111102800764
Рецензии