Присвячую Рибальченко Р. К
Неначе в казку стежка повела,
лиш ледве-ледве відчинила хвіртку,
де мають інші значення слова,
а на душі то солодко, то гірко.
Гармати стихли, тишу стережуть,
в колисці ніби спить дитина й досі...
Спекотно, а жнеці десь в полі жнуть
Ціпком молотять, спраглі, ноги босі...
А в хаті, у світлиці – то вже РАЙ,
Де пахощі змішались із віками.
Святково так, аж „музика заграй”!
Віночки з кольоровими стрічками.
В кутку ікона, каша на столі.
Господар тихий радо ставить кварту.
Зумів, зберіг для пам‘яті століть,
Садибу, що, таки, уваги варта!
Садиба в Лозовеньках.
© Copyright: Дина Мамедова, 2011
Свидетельство о публикации №111102709468
Свидетельство о публикации №111102709468
Рецензии
