НЕЗМІННЕ
Сіє літо дощиком крізь сито,
Відпочити прилягли лани.
В просторі немов меди розлито
І тремтить блакиття далини.
Рудий хлопчик (ніс у ластовинні)
П'є з листочка крапельки роси,
І в очах цвітуть волошки сині,
А здалля лунають голоси:
То несуть дівчата через луки
З ярмарку нехитрії скарби.
По шляху, у куряві пилюки
Поскрипують, ледь тягнучись гарби.
Десь музики у селі весільну
Виграють собі на всі лади
І гуляє в полі вітер вільний,
Яблуками гупають сади.
Так один за одним роки плинуть,
Сушать весла весни молоді
В хлопчика в очах - волошки сині
Й сонечка краплинки золоті.
Знов несуть дівчата через луки
З ярмарку нехитрії скарби
Як завжди, в куряві, пилюки
Поскрипуючи, тягнуться гарби.
***
© Copyright: Людмила Стременовская Полищук, 2011
Свидетельство о публикации №111102708513
Свидетельство о публикации №111102708513
Рецензии
Класно-класно! Але:"Поскрипують, ледь тягнучись гарби."? Ні! Це не з цього віршу. У Вас же ритм задано із наголошеним першим складом. Тому доречніше: "Тягнуться, поскрипують гарби". Пропоную цим же рядком замінити й останній. А шо?
Олег Омелянчук 16.03.2013 21:53 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 16.03.2013 21:53 • Заявить о нарушении
Спасибо,Олег.Так действительно лучше!
Людмила Стременовская Полищук 22.03.2013 00:38 Заявить о нарушении
Людмила Стременовская Полищук 22.03.2013 00:38 Заявить о нарушении