***

Ой яснеє сонце вранцi

Iз-за гори сходить,

А мiй  милий, мiй коханий

Тай по свiтi ходить.

А мiй коханий , мй любий

Тай по свiтi ходить.

Додому дорiженьки

Нiяк не знаходить.

Зацвiтає ожинонька

Бiла , зацвiтає

Ой горює дружинонька,

Милий не вертає

Ой горює дружинонька,

Милий не вертає

В чужiй хатi на чужинi

Iншу пригортає

А та iнша хитра й злая

Тай чарами поїть

А дружина серце крає,

Раноньки не гоять

А дружина серце крає

Сльозами вмиває

Личко бiле, очi синi,

Бо горенько має

Ой берiзоньки-сестрицi,

Зелена дiброво,

Прийшла до Вас  на пораду,

Прийшла на розмову:

Ой берiзки бiлокорi,

Що ж менi робити?

Ви вмiєте, сестриченьки,

З вiтром говорити

Нехай хмари вiтер буйний

Несе на чужину

Голiвоньку йому зросить

Сльозами дружини.

Повернувся буйний вiтер

З далекого краю:

«Кохається там твiй милий,

Тебе й не згадає.

Нiчим тобi , люба сестро,

Ми не допоможем,»

Заплакали яснi очi

Запросила: «Боже!

Допоможи  менi,Святий Боже,

Милого вернути,

Бо без нього менi в свiтi

Не жити, не бути.

Святий Боже, Святий Славний,

Пошли допомогу,

Вiдкрий йому яснi очi,

Покажи дорогу,

Покажи йому дорогу,

Покажи стежину

Хай верта хутчiш  додому

Бо плаче дружина

I своє благословення

Пошли тому дому

Щоб не було того горенька

Нiкому, нiкому.