За ніжністю, вкритою інеєм
неянголів і пісень,
іду по вишневій лінії,
де ніч сповиває день.
Ти плинна – де трави некошені –
незаймані ще жінки,
небесність птахів – ріки осені,
а голос – у синь – тонкий.
Пручлива, в’юнка, непідкована,
з вродливих – із вад моїх,
до лику нічниць – зарахована,
така неземна – аж гріх...
Даєшся – живеш другим диханням.
Під марш барабанний скронь
здаєшся – молитвою тихою
і холодом райських крон.
Мов мамина чуйність – стривожена,
не губишся у юрбі.
Я справджуюсь і ототожнююсь –
по вінця благий в тобі.
Непрошений і розпорошений
у образах і ходьбі,
той вічний в несказанім прощеник,
що серце несе тобі.
24 Жовтня 2011
Музi ЛЮ
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111102500793
Свидетельство о публикации №111102500793
Рецензии
Дякую за іскристі краплі благословення, що ллються
з цього вірша і в наші душі.
Бережіть даровану Вам чашу любові.
З повагою.
Борис Смыковский 30.10.2011 14:11 • Заявить о нарушении
з цього вірша і в наші душі.
Бережіть даровану Вам чашу любові.
З повагою.
Борис Смыковский 30.10.2011 14:11 • Заявить о нарушении