Тихою фугою вiрша...

                Вільний переклад з російської:
                «Негромкой музыкой стиха…»  Лев Абрамов.
                http://www.stihi.ru/2011/10/22/33




Тихою фугою вірша,
Стікає ніч, як кров’ю рана,
Ховає, у світанок гнана,
Свій сумнів в каяття гріха.

І пам’яті безжальна плаха,
Відверто, римою віршів,
Неспокоєм осінніх снів,
Бентежить наче дика птаха.

В душі спустошеній ридма,
Наснаги і сльози сплетіння,
Твоє знедолене служіння,
Тягар спокути... все дарма.

Лиш почуття віддавши слову,
На роздоріжжі двох доріг,
Ти вранці вийдеш за поріг,
Щоб до людей вернутись знову.

Туди, де світ сліпих неначе,
Ти ж на своє нещастя зрячий,
Тамуєш словом рик звірячий,
І чуєш, як душа їх плаче...

І прорікаєш сам за всіх,
Неспокоєм і серцем гнаний,
Тим ненависний і коханий,
Твоє покликання – твій гріх.

Та чи ж злякаєшся гріха...?
І знову кровоточать ночі,
Натхнення відкриває очі,
Тихою фугою вірша...

                25.10.2011