пленяясь то грустью, то смехом, то плачем...

….строке не хотелось ни с кем состязаться,
ей просто хотелось пролиться как дождь,
но стала строка вдруг стихом называться,
выныривать солнцем средь речек и рощь,

баюкать младенца, глядеть на убийцу,
на  облаке даже качнуться слегка,
строке –
захотелось со всеми возиться,
любовью души окропить…. дать шлепка,
 
то тёмной ответить, то светлой печали, 
как тихие воды стихами подплыть:
к чужому молчанью, страданью, желанью,
и в зарослях судеб распутать их нить,

…. строке не хотелось, ….. да так и осталась
с повадкой ребячьей,
средь жизни охот
устроившись в ритмах, как воздух средь нот,
пленяясь то грустью, то смехом, то плачем…. 

 
                Довільний переклад з російської:
                «Пленяясь то грустью, то смехом, то плачем...»
                Жанна Безкорсая.
                В полонi печалi, i смiху з плачем...Иосиф Пашковский
               

               



Слово ні з ким не хотіло змагатись,
Лиш тихим бажало зітхнути дощем,
Та раптом у вир почало пориватись,
Зринати як сонце... і зватись віршем,

Гойдати дитину, дивитись на вбивцю,
У хмарах притулок знайти дотемна,
Укутати землю в Святу плащаницю,
І душі любов’ю скропити сповна...

У відповідь темній чи світлій печалі,
Прокинулось наче весняний струмок,
Чужими стежками полинуло далі,
З бажанням розпутати долі клубок.

Йому не хотілось, а все ж залишилось,
З душею дитини... з мечем... прохачем... 
Впліталось у ритми і хвилями билось,
В полоні печалі і сміху з плачем....
               
                28.10.2011