Твоє пальто багряне, ніби осінь,
Каштанового кольору волосся.
Ця осінь тільки сум розносить,
Чи може нам лише здається?
Ми мовчимо. Ми знаєм, що недовго
Нам бути разом. А тебе чекають.
Я ж через хвильку вирушу в дорогу,
І осінь я вітатиму строкату.
Стежки переплелися не навіки,
Нічого в долі нашої не просимо.
Прощай. Тремтять зволожені повіки.
І я самотньо йду назустріч осені.
Осiння елегiя
© Copyright: Михайло Носа, 2011
Свидетельство о публикации №111102307212
Свидетельство о публикации №111102307212
Рецензии
67. Атомно!
Стиплом,
Милости прасю: http://www.stihi.ru/2011/10/21/6732
Памяти Читая 23.10.2011 18:58 • Заявить о нарушении
Стиплом,
Милости прасю: http://www.stihi.ru/2011/10/21/6732
Памяти Читая 23.10.2011 18:58 • Заявить о нарушении