Вона була, мов кошеня:
Сиділа край обочини
В куцих вельветових штанцях,
Підбори скособочені
На надто виношених в дощ...
Хіба у тому значення?
Учора був удома борщ –
Із рідними побачення;
Сьогодні зранку – утекла
У осінь – вкотре чесною
Перед собою побула
(у робленій тверезості).
Забула кофту й гаманець –
«Не май», скоріше холодно,
І кофту шкода...хай їй грець!
В нагоді – «на вес золота»...
Вона була, мов кошеня,
Хотіла ласки й ніжності,
Його, того, Хто обіцяв,
Заприсягнувся вірністю,
Проте узяв, та й не прийшов,
І проти ночі – холодно.
Вона була, мов кошеня,
А осінь слала золотом.
17-18.10.2011
Той, Хто...
© Copyright: Вита Парфенович, 2011
Свидетельство о публикации №111102207295
Свидетельство о публикации №111102207295
Рецензии
