Чекаю вже вічність на потяг,
Останні хвилини рахую.
Хвилююся часу протягом
Та ні про що не жалкую.
Без сентиментальних прощань
Покину цю спеку і місто.
Я маю мільйон сподівань.
І маю до дурості хист.
Я маю в кишені три гривні.
Ця прикрість мене не турбує.
Тут навіть цікавість спортивна.
Ні, я ні про що не шкодую.
Маленькі кіоски із квасом
Я не помічаю сьогодні.
Ці сходи до першого класу
В найкращім життєвім вагоні.
Потяг
© Copyright: Лёля Шанталь, 2011
Свидетельство о публикации №111102203315
Свидетельство о публикации №111102203315
Рецензии