Кобзар був старий, та все пам’ятав
І мене дитятком, і те що казав,
Казав він багацько, не мало він грав
Казав про життя, та пісні нам співав…
Бувало з рання, прокинеться мати
А мене нема, ні коло хати
Немає ніде, лиш чутно з під тину
Сумні звуки кобзи, і видно дитину
Дитину що спить, на руках кобзаря
Під звуки колиски, куняє дитя
І мати тихенько, до хати несе
А сон той прекрасний, у ньому є все
Все що потрібно для щастя мені:
Здоров'я для мене, моєї сім'ї.
Лиш спів кобзаря лунатиме вічно.
А колискова – це так символічно.
Украинский стих
© Copyright: Андрей Горян, 2011
Свидетельство о публикации №111102102730
Свидетельство о публикации №111102102730
Рецензии