Ясні зорі
Понад водою заблукав,
Як тінь додолу він упав
Далекий човен потопив,
Зорю на небі дуже ясну
Між очеретами шукав
Забуту мрію і печаль,
Де відбивалася надія,
І завжди прагнула до тіла,
Облитись теплою водою,
І освітити ясний край,
Дерева схилені додолу,
І їх турбує тихий вітер,
Щоб залишити довгий день,
В якому мить і вічний спомин,
Коротка мить за все життя,
Дає пізнати те чуття,
Що в серці яснім проминуло.
Яснi зорi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111101907095
Свидетельство о публикации №111101907095
Рецензии