Я питаю тебе:
"Хто ти, Двійнику,
що насупив чоло
і брови звів?"
Відповів: "А ти хто?
Ти, хто десятки літ не хотів чи боявся хотіти?"
Виростають діти,
пропливають сни,
пропливає Буг чи Дунай під крилом літака
Отака історія, така одісея, таке життя...
Тягне ослик візка, тягне плуга бетюг.
Підвиває юга' кволо,
полудень блимає тьмяно на листя жовкле...
Я тебе люблю, я кохаю тебе...
Хіба це не точка опори?
Хіба цього не досить, щоб сказати:
"Життя вдалося"
і накрутити пасмо волосся на палець,
що пахне пачулі
і трішки іланґ-іланґом?
I знову c est la vie
© Copyright: Валео Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №111101902863
Свидетельство о публикации №111101902863
Рецензии
Читаючи Ваші тексти, мені, чомусь, завжди хочеться продовжити))
Та після попереднього відгуку, не можу наважится (ні вчора, ні сьогодні)
Бо додати вже нічого...
Гарно вийшло... і в Автора, і в Рецензента))
З теплом і повагою,
Брия-Натали 21.10.2011 10:57 • Заявить о нарушении
Та після попереднього відгуку, не можу наважится (ні вчора, ні сьогодні)
Бо додати вже нічого...
Гарно вийшло... і в Автора, і в Рецензента))
З теплом і повагою,
Брия-Натали 21.10.2011 10:57 • Заявить о нарушении
Можна і продовжити))) Недомовленість, то - наше всьо!!!
Валео Лученко 21.10.2011 12:12 Заявить о нарушении
Валео Лученко 21.10.2011 12:12 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.