Тобі, хто не чує мого голосу.
Тобі! - по душі чорнильним прописом...
Тобі, хто не знає ліку сліз моїх,
Тобі, хто себе в мені знайти не зміг.
Тобі, вже чужому і ще рідному,
Тобі, так мені іще потрібному,
Тобі, до кінця уже пізнанному,
Тобі, мною досі ще коханому.
Пробач! - в небі вічність розлетілася!
Пробач! - так розплакатись хотілося!
Пробач... бо тебе я вже пробачила.
Прощай! Може ще колись побачимось...
Тобi
© Copyright: Хельга Антонюк, 2011
Свидетельство о публикации №111101807590
Свидетельство о публикации №111101807590
Рецензии