Входжу в ніч. Наче дихать легше.
Сонне світло розлило втому.
Я тобі не наснюся вперше.
Ти мене не чекаєш вдома.
Я тебе не чекаю зовсім.
Треться кішкою в снах самотність.
І у ліжку моєму – осінь,
Хоча мав бути ти натомість.
Опадають листки частіше,
Стелять постіль в тремкій знемозі.
Вже не я, вже не та, вже інша,
А можливо це просто осінь.
Просто осiнь
© Copyright: Хельга Антонюк, 2011
Свидетельство о публикации №111101807560
Свидетельство о публикации №111101807560
Рецензии