Бывает миг такого потрясения... Из Лины Костенко

                Перевод с украинского.
               
Бывает миг такого потрясения:
Увидишь мир, как будто в первый раз.
И даже туча, серая, осенняя,
Обводкой золота блеснёт сейчас.

Стоишь, как стон – под сводом дивной сказки.
Душа прозреет поднебесным враз.
Листва падёт – и с лиц спадают маски.
И светит суть вещей в сиянье глаз.

К истории благая принадлежность...
Взрастишь в себе высокое, любя,
И, с брешью в памяти, пожнёшь безбрежность.
Оттуда станешь пестовать себя.


Оригинал:

Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.

Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.

І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.