CУД

Как  некогда связную в зал суда,
(Мою связную, пойманную в Люче*),
Заводят Юлю. Бровь судьи сама
Подскочит, как щеглёнок на колючке,
И в зале – гробовая тишина.

И встала Юля.  «Слава Украине!»
И отвечали ей, в ком совесть есть:
«Героям слава!» …Прокуроров тени
Рассыпались. И покатилась весть,
Как молния, как торжество гордыни,
И стало ясно: тут не суд, а месть!

Месть лишь за то, что женщина готова
Отважиться на выборы пойти
И выиграть их снова.  Будь здорова,
Страдалица, в ком сердце сироты.
Хохлов твоя пусть раздражает мова –
Державная и гордая, как ты!

Кричит Крещатик. То в законе воры –
Моей державы стыд и срамота.
Кричат оффшоры, банки и конторы,
Вопят хохлы в три горла и в три рта,
А в воровских глазёнках суета,
И лишь из глоток бешеные оры.

Каштаны воплем тем оглушены,
Дома оглохли, глохнут тротуары.
Донецкие хохлы и москали
Ревут: «На нары Юлию, на нары!»
О этот рёв глухой людской реки.
И воронов призывы: «Карр-ры, карр-ры!»
А под землёю – стонут мертвяки.

Крещатик, что же ты колонной пятой
Перекричать решился целый свет,
Что руки  Юле подаёт? Проклятой
Америке, Европе и ребятам
Кремлёвским, протестующим – привет!

Известная всем курва, что орала:
«Замкніть же паню в білому! Замкніть!**»
А на ток-шоу Шустера сказала:
«Я лично б задушила генерала,
Что Юлю в клетку вздумал засадить».

А президент, сложив невинно руки,
Их умывает. Копия – Пилат.
А пан судья, познав Закона трюки,
Безликий, как без стрелок циферблат,
Готовит приговор: «Прочь белый плат
Снять с подсудимой, – судят-то подлюки,–
Пусть вороны ей вырвут сердце в муке».
Коль за решёткой враг, так кто ж не рад?

А противвсехи,*** интеллектуалы,
Что возомнились нации мечом, –
Они свои страданья воспевали,
И против той, что в белом, враз восстали,
Готовые забит её бичом.
О гении, живущие злобою
Чужого бесталанного ума,
Не бились вы с холерой и чумою,
Поскольку вы – холера и чума.

Как из суда, где повстречал  Иуду,
Где выгорела кровь моя дотла,
Уйти домой? Нет, я стоять здесь буду,
Здесь у тюрьмы, как птица без крыла,
Надеясь, без надежд, на справедливость,
Авось она наступит, наконец,
И Юля выйдет, пронеся над миром,
На голове терновый свой венец.

Киев, 30.ІХ.2011 г.



* Люча – село Косовского района Ивано-Франковской области, находящееся в горной местности за 21 км от Коломыи.
** Арестуйте эту госпожу в белом! Арестуйте!
*** Противвсехи – представители электората, голосовавшие на выборах «против всех».


СУД

До зали суду, наче зв'язков;
З моєї сотні, піймана у Лючі*,
Заходить Юля. А в судді брова
Підскакує, мов щиглик на колюччі,
І западає тиша гробова.

Втім Юля встала: "Слава Україні!"
І в залі встала воїнів чота:
"Героям слава!"... Прокурорів тіні
Розсипались, і блискавка крута
Просяяла в небесній височ;ні,
І стало ясно: це не суд, а мста!

Це мста за те, що та жона готова
На президентські вибори піти
І вдруге виграти! О будь здорова,
Відважна жінко з серцем сироти,
І хай хахлів дратує твоя мова -
Державна й непод;лана, як ти!

Крик на Хрещатику. В законі в;ри.
Кричить держави нашої страма.
Кричать офшори, банківські контори,
Кричить хахол пащеками трьома,
Замкнені очі, ні, очей нема,
Є тільки горла отвори в потвори.

Той крик гуде в каштановім гіллі,
Будинки глухнуть, глухнуть тротуари.
Хахли й донецькі рідні москалі
Ревуть: "На нари – Юлію, на нари!"
Дрижання чути у віконнім склі
І чути, як тремтять над світом хмари,
А під землею – мертвяки гнилі.

Крик на Хрещатику. Колона п'ята
Перекричати хоче цілий світ,
Що руку Юлі подає. Проклята
Америка, Європа і реб'ята
Кремлівські невдоволені. Привіт!

Відома курва рік цілий кричала:
"Замкніть же паню в білому! Замкніть!"
А нині в Шустера крізь плач сказала:
"Я б задушила того генерала,
Що Юлю наказав заперти в кліть".

А Президент свої невинні руки,
Чистесенькі, вмиває, мов Пилат.
А пан суддя – Закон з бичем принуки! –
Безликий, мов без стрілок циферблат,
Вже пише вирок: "Здерти білий плат
З підсудної, хай гине від розпуки,
Хай вирвуть з неї серце чорні круки
Печалі, – хай не вийде із-за ґрат".

А противсіхи, інтелектуали,
Що нареклися нації мечем,
І всі свої страждання оспівали,
І жінку в білому скаменували,
І віддали ЇЇ на суд нікчем.
О генії, позначені злобою
Чужого самолюбного ума,
Не бились ви з холерою й чумою,
Бо ви самі – холера і чума.


І я виходжу, наче з пекла, з суду,
Де вигоріла кров моя дотла,
Й не йду додому, там стояти буду,
Біля тюрми, мов птаха без крила;
Чекатиму на явище спасенне,
Стоятиму на смертнім хіднику,
Допоки Юля не пройде повз мене
На волю у терновому вінку.

Київ, 30.ІХ.2011 р.
* Люча – село Косівського району Івано-Франківської області, розташоване у гірській місцевості за 21 км від Коломиї.