Механізм страхіть
Твій рух спотворює міста
Із кожним днем малює страхом
Суцільну яму для кісток.
У неї сліз пролитих море,
В яких пірнає темний міст,
Що зводить і стискає тіло
Під натиском і тяжким взуттям.
Твій страх мені близький до серця
І злість, яка кипить в душі.
Вугілля топлять серед шахт,
Де вантажівка розгинає плечі,
Які стискаються від ран.
Здається шлях у прірву довгий,
Аж доки вигорить в душі
Остання віра і надія
Блукати серед сірих хмар,
Які наповнені страхіттям,
Огидою живих сердець.
Механiзм страхiть
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111101609865
Свидетельство о публикации №111101609865
Рецензии