Я птахою малою, дуже стрімко,
Під небеса, закохана, злітала.
Була у мене серця половинка,
А іншу де поділа, я не знала.
Окрилена і, вперше, знаєш, вільна,
Усміхнена і десь дивакувата,
Слабка, як жінка і, як скеля, сильна,
Була сама собі тоді я рада.
Кружляла над проблемами й сльозами,
Зустрівшись у волошковому полі,
Відчула подих щастя поміж нами.
В словах твоїх почула голос долі.
Долоні рідні ніжно цілувала,
Душею пригорнулася до тебе,
Із неприкритим серцем я стояла,
Перед тобою та безкраїм небом.
Знай, подих через простір відчуваю.
Як сонце, зможу завжди я зігріти.
У двох ми будемо життю радіти,
Бо світ цей наш. Бо я тебе кохаю.
Бо я тебе кохаю
© Copyright: Кира Артемьева, 2011
Свидетельство о публикации №111101609463
Свидетельство о публикации №111101609463
Рецензии
Красиво написано. Ви своєму коханому цей вірш читали?
Александр Ризниченко 08.01.2012 01:27 • Заявить о нарушении
Александр Ризниченко 08.01.2012 01:27 • Заявить о нарушении
Так. Але не завжди вірші можуть розчулити людину,якщо вона не почуває до іншої теж саме...
Кира Артемьева 08.01.2012 22:52 Заявить о нарушении
Кира Артемьева 08.01.2012 22:52 Заявить о нарушении
Надіюся, що в даному випадку - спрацювало.
Александр Ризниченко 08.01.2012 22:55 Заявить о нарушении
Александр Ризниченко 08.01.2012 22:55 Заявить о нарушении
Жаль. Очевидно, він просто злякався відвертості.
Александр Ризниченко 09.01.2012 01:17 Заявить о нарушении
Александр Ризниченко 09.01.2012 01:17 Заявить о нарушении