Буває, в сад осінній прийдеш,
Де безліч листя, безліч дум…
І з вітром по гілках осінніх
Проноситься по літу сум…
Буває, підеш по стежині,
По листю жовтому. Минуле
Пройде обличчями, буває,
Тих, хто живий, кого немає…
І хто з нас долю свою знає!
Ніхто майбутнє не читає…
І згадка, згадка лиш витає
Із вітром тим, що завиває…
Чого він в серці відбиває
Печатку болю і журби?..
Осінній вітре! Невже знаєш
Мелодію життя сурми?
Думи...
© Copyright: Анатолий Штанько, 2011
Свидетельство о публикации №111101508750
Свидетельство о публикации №111101508750
Рецензии