Тебе, Украина!

І тиша навколо,
Лиш чутно пісні,
Що линуть ось знову
До нас навесні.

То зіронька-мати
Доньку колисала,
Про дороги крилаті
Вона їй співала.

Життя неземне
Їй доля сулила,
Бо сили небесні
Її народили.

І щастя само
Пливло їй у руки,
Її сяйво ясне
Було запорукой.

І ненька схилившись,
Щоб не застував світ,
Доньці диктувала
Свій заповіт:

«Ти зіркою звешся,
Тож май на меті
З пітьми всіх ночей
Людям світло нести.

Іскра зайнялася,
З’явилася ти,
На себе милуйся
Лише з висоти.

Бо небо лишень
Є наша домівка –
На хмари ти вдень
Схилиш голівку,

Сонечко тебе
Промінням укриє,
Почуєш ти пісню,
Як вітер повіє.

Міцні в ній слова,
Не лякайся ти їх,
Він багато що бачив
І що переміг.

Йому в сонця сяйві
Тебе колисати,
Вночі, в ясних барвах,
Можеш з ним загравати.

І шлях наш Чумацький
За брата вважай –
Як щось буде важко,
Поради зпитай.

Бо він – он дивись!
Всіх зібрав мудреців:
Молодих все повчає
І шанує старців.

Світ наш прекрасний!
Тут лише воля;
Нехай темно, та ясно.
Така в тебе доля.»

Минали роки,
Дитя підростало,
Й забулось навіки,
Що мати співала.

Свої звички й дороги
Собі малювало,
Позабув настороги,
Що ненька давала.

Озирнулась навколо –
Усюди пітьма:
Не видно нічого
Й нікого нема.

Такі, як вона,
Несли свою варту;
Випив волі до дна,
Все поставив на карту,

Вона полетіла
Шукать інші світи.
Й хто дав їй ті крила,
Що розводять мости?

В краях тих далеких
Довго блукала,
Як зустрілись лелеки,
У них поспитала:

«Чи є сенс життя?
Ба, щастя нема?
Чи вже в майбуття
Дивитись дарма?

Куди летите?
Навіщо і як?
Й не важко чи вам
Робити цей гак?»

І один лише птах
Озвався до неї,
Був молодший од всіх,
А надто од неї:

«Додому прямуєм,
Батьківщина де мати,
Саме там можем ми
Щастя пізнати.»

Подув сильний вітер,
Відбилась від стаї,
Почулася пісня,
Проста і звичайна.

У небо лишень
Вона подивилась,
Й до брата грудей
Винно схилилась.

Він прийняв її,
Якою була,
Не згадував кривди,
Болю і зла.

Одна ми родина,
І світ в нас один,
Й та мати країна,
Де є рідний дім.

Поля й полонини,
Де річка і ліс,
Де гори й низини,
Там, де ти зріс.

Й тому, хто пішов,
Хочу сказати:
«Пам’ятайте свій дім,
Не забувайте вертатись!»

В нас єдиний Дніпро –
Його не здолати;
Одна Україна –
Вона наша мати.