Якщо буде дуже сумно –
Ти на небо подивись!
Це не так вже і розумно,
Все ж вдивись і посміхнись.
Ходить там яскраве світло,
Барви свіжі, акварель
Маляр пензлем вже тендітно
Вивів в рамку новий день.
Хай вирують хуртовини,
Цілий всесвіт почуттів,
Вітру свищ, снігів лавини
Запорошать смуток, гнів.
Сонце ходить над водою,
Світ палає у вогні,
Барви легкою ходою
Вже мережать назовні.
Колір квітки на помості,
Бірюзи шалений край,
І пішли вони у гості
Десь далеко, аж за гай.
А приймала їх вже річка:
Зайняла свою блакить,
Плеснув хвилей невеличкой,
Все розмила вщент у мить.
Інший вимір ти побачиш,
Якщо вранці хоч на мить
Ти подивишся, відзначиш
Всі ті перли, оксамит.
Ми щасливі люди з вами,
І насамперед, що є
Таке диво понад нами –
Кожен бачить щось своє.
Небо
© Copyright: Ориана, 2011
Свидетельство о публикации №111101508580
Свидетельство о публикации №111101508580
Рецензии