Слова летять...

Слова летять жовто-гарячі,
Їх з вуст зриває листопадом,
Вони не скаржаться, не плачуть,
Тремтять від страху без поради.

Самотність їх торкає душу,
А листопад стає пророчим,
Їх вітер кине у калюжу,
Не буде щастя проти ночі.

Листок останній  гірко ляже
Під ноги тій, що не потрібна
І слова жодного не скаже
Німа душа. Лиш плакать здібна.

Хай в розпачі поникли віти
В моє вікно постукай тихо,
Тебе я зможу зрозуміти
Без слів.
Не з чим відступить лихо.


Рецензии
Ирина, здравствуйте!

Очень глубоко и проникновенно передаёте свои чувства! Вот только грустных ноток избыток.
Можно, я плесну немножко светлого колдовства в Вашу украинскую осень:
"Осінь-красуня блукає стежками,
стелить під ноги листу бурштин...
В небі високім дитинства казками
далекий, тужливий журавочок клин.

А осені день, мов те пізнє кохання -
щирості щемом по вінця пьянкий...
"Бабине літо",ніжність прощальна,
сонет ностальгічний прозоро-сумний..."

желаю вдохновения и взаимности - Странник.

Герман Вирт   02.12.2011 18:29     Заявить о нарушении

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →