Былое

Воно так всюди є і буде,
Лихі прокльони, каяття,
Можливо, все це вигадка,
А, може, це і є життя.

До щонедавна ти цілуєш,
До щонедавна ти живеш,
До щонедавна ти рахуєш
Зірки, що світять із небес.

Ну а тепер лиш тільки крига,
Ну а тепер одна пітьма,
І серцю хочеться відлиги,
Але лютує там зима.

І що поробиш? Слів немає,
Немає що кому сказать,
Бо розум тайну цю ховає –
Не слід всю правду людям знать.

І ти живеш. Що далі буде
Тебе хвилює менш за все.
Це вигадка? Скажіть бо люде!
Якщо це так, то нащо це?

Нащо страждання серед ночі?
Нащо не милий білий світ?
Скажіть мені це прямо в очі,
Кажіть бо зараз, не тягніть!

І кожен хоче щось сказати,
Та слів не може підібрати.
Все стало тихим і німим,
Все стало мороком одним.

Вогонь душі іще палає,
Забившись в прірву небуття,
Надія тліє, не вмирає,
Ти розумієш – це життя.

Життя. Це так. А що це значить?
Що ти повинна далі йти.
Хоч дух запав та серце плачить,
Все маєш ти перенести.