Пітьма зливається в мені
Вогонь, вогонь, як дух сердець!
Що б'ється ритмом і бажанням,
Відчути муку у мені
Ти намагаєшся почути стогін,
А чуєш подих за стіною
Тебе тривожить, що іду,
Крізь тіні у холодній ямі,
Де сонце палить кожне тіло
Моє загорнене в лахміття,
Де у грудях живе століття тіні,
Дивись кайдани розлетілись!
Пітьма зливається в мені
Корінням зморщених дерев,
Де сад росте убогий мій,
Від крові жар в серцях німіє,
Від кроків тяжких по землі,
Злітають тихо кажани.
Вогонь, вогонь, як дух сердець!
Зливає кольори в душі єдино,
Неначе палить і тремтить
У зірковому розмаїтті,
І відбивають від душі ясні жаринки,
Що променіють на мені
І затухають з кожним ритмом,
Пітьмою ллються у мені,
Із неба котяться на землю,
Краплиною свіжого дощу,
Що опікають моє тіло
В пекельнім, диявольськім танку.
Пiтьма зливаeться в менi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111101200607
Свидетельство о публикации №111101200607
Рецензии