В помийнiй ямi

В помийній ямі

У попелищі діти нили
І придивлялися нагору.
Я народивсь в помийній ямі,
Де крихти в роті не тримав
І чув погрози, і докори,
Що всі ми мотлох і ганчір'я,
І кожен в рота заглядав.
Не раз я бився за ті очі
І доброту химер прокляв
Із ями копаючи метал
Я не завидував розкішним
Лише одного побажав би,
Щоб ви пожили в моїй шкірі,
Де брат на брата за копійку
Готовий битися усе,
А хтось малює загадки,
Де сонце світить між дерев з життям щасливим.
Дивись, яка розтрощена душа,
Дивись, які убогі наші руки
Присохло тіло до кісток
Хай по блідніють всі обличчя,
Які зустрінуться зі мною
У купі смороду глухому,
Де сам творець проводив голкою
По омертвілому обличчю,
На тіло звалена іржа
І пропотіє вся спина
Від намагання обернутись.
Де ж загубилась моя правда,
І хто мою сестру ударив,
Хто зґвалтував її прилюдно?
Для того ніж в моїй кишені,
Агов, ступайте на поріг розтерзаних і битих!
Хто здатний душу утопити
Заради влучного кінця?
Сердець оголених на вітру
Муштрує тисячі віків,
До однобоких, одноногих
Комах у зграї, де ворона
Сніданок тухлий рознесла
Отам брудна моя надія,
Умилась гіркими слізьми,
Як їй набридло вихвалятись,
Яких принижень пронести,
Прожити за життя коротке,
Впустити з рук лопату тяжко
І похилитись до землі,
Де Бог забув мене у ямі
З сльозою терпкою в багні,
Де я не зміг піднятись гідно,
Коли у спину Ти штовхав
Я провалився у безодню,
Де марнославство і гріхи
Хай задивляються на тіло,
Яке стерпіло побиття,
Хай задивляються на сльози,
Які подарувала крига,
Що в серці танула моїм.